Василь Йосипович Пілка народився 4 травня 1959 року в селі Поляна (Закарпатська область, Україна), в родині робітників. В 60-х роках родина переїхала до міста Кривого Рігу. Вже у Кривому Розі Василь отримав повну середню освіту. У ці роки Василь часто відвідував батьківське село. Юнак багато часу проводив серед неповторних краєвидів Батьківщини. На виховання у Василя відчуття прекрасного, вміння розуміти матеріал, з яким працюєш, вплинуло спілкування з майстрами-меблярами, серед яких було чимало родичів. Після завершення навчання та служби у Збройних силах СРСР (1978-1980 рр.) Василь деякий час працював на Криворізькому локомотиворемонтному заводі. Робота з величезними дизельними двигунами вимагала великої відповідальності. Вміння розбудити у шматку металу великого, сильного та слухняного механічного звіра – вже саме по собі справжнє диво! Тож майбутнім майстром був отриманий безцінний досвід механіка. З 1984 по 2004 роки Василь Пілка пов’язав свою долю з фахом металурга.
Василь Пілка та Нікас Сафронов на виставці у Києві, 2013 р.
Подарунок Кардинала з Ватікану (Представника Папи Римського в Кракові, Польща) за створення колекції Віра
Виставка в апартаментах Папи Римського у Кракові, 2017 р.
Виставка в апартаментах Папи Римського у Кракові, 2017 р.
Дипломи «Санкт-Петербургський тиждень мистецтв», 2013 р.
Золота медаль та нагрудний знак Академії наук України
Нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За розбудову ЦентральноМіського району»
Виставка у Верховній Раді України, Київ, 2016 р.
Виставка в Академії наук України, Київ, 2015 р.
Виставка у місті Баден-Баден, Німеччина, 2019 р.
Бути частиною чогось великого – великої справи, великого колективу, великого результату – в повній мірі дозволяла робота саме на металургійному комбінаті. Василь опанував професію помічника сталевара, а згодом і сам став сталеваром. У цей час він активно займався практичною фізикою та хімією металу. Вчився, як говорять сталевари, «дихати та слухати метал». Професійний вік металурга яскравий, але не довгий. Агресивне середовище сталеплавильного цеху, високий травматизм, втрачене здоров’я – це далеко не повна ціна, яку платять за право володіти таємницями металу. Цю ціну з лишком сплатив Василь Йосипович. Після тяжкої та довгої реабілітації почався період нового пошуку себе. У цей час Василь багато спілкувався з людьми різних професій та соціальних статусів. Неначе вся Батьківщина постала в особах цих людей праці! Їхні погляди на життя, роздуми про минуле та майбутнє, оцінка сьогодення та місце людини в ньому – все це мало великий вплив на формування нового світогляду Василя. Його хвилювали питання філософії та самоідентифікації, що спроектовані на долю власної країни, на своє місце в історії становлення неньки-України. Душа Василя не мала спокою, не була готова відпочивати. Чим задовольнити жагу творчості славного сина українських май- стрів та сталеварів? Відповідь надійшла з самого неочікуваного боку. Скло. Ось нова стихія, яка поглинула його повністю.
Постійно діюча експозиція в музеї “Дом А.Дюрера”, Нюнберг, Німеччина, 2019 р.
Виставка у місті Баден-Баден, Німеччина, 2019 р.
Виставка у місті Баден-Баден, Німеччина, 2019 р.
Виставка в галереї «Сади Перемоги», Одеса, 2016 р.
Презентація робіт у Генеральному консульстві України в Німеччині (Мюнхен), 2018 р.
Майстер за роботою, 2018 р.
Виставка православних картин на склі. Ховбург (Австрія, Відень), Кайзерівська літня резиденція Габбсбургів, листопад 2015 р., відкриття відбулося під час Віденського балу ОБСЄ.
Виставка православних картин на склі. Ховбург (Австрія, Відень), Кайзерівська літня резиденція Габбсбургів, листопад 2015 р., відкриття відбулося під час Віденського балу ОБСЄ.